Судова практика
Спори з органами влади
Оскарження дій міської ради, оскарження Постанов Держпродспоживслужби про накладання штрафу, оскарження відмови Пенсійного фонду призначити пенсію, оскарження відмови Міграційної служби видати паспорт громадянина України у формі книжечки.
1
ВИЗНАННЯ НЕЗАКОННИМИ ТА СКАСУВАННЯ ПОСТАНОВ ПРО НАКЛАДАННЯ ШТРАФУ
СПРАВА № 200/6999/21
Суть спору
26 січня 2021 року Головним управлінням ДЕРЖПРОДСПОЖИВСЛУЖБИ в Донецькій області згідно направлення на проведення перевірки у нашого клієнта було
проведення перевірку вимог Закону «Про загальну безпечність нехарчових продуктів»
За результатами перевірки було виявлено декілька позицій мийних та пральних засобів,
які не мали сертифікатів якості та виявлено три одиниці пральних засобів – капсули для
прання ARIEL, гель для прання Power Wash Flussing гель для прання Tide color &white.
05 лютого 2021 року по пошті мій клієнт отримав рішення про вжиття обмежувальних
(корегувальних) заходів.
Через деякий час наш клієнт отримав нові рішення про вжиття обмежувальних заходів, де зазначалось, що при проведені по запланованої невиїзної перевірки ……..встановлено факт введення в обіг мийних засобів з терміном виконання до 01.06.2021 року.
Згодом поштою наш клієнт отримав акт перевірки характеристик продукції у якому було зазначено, про порушення вимог пунктів 11,13,15 Технічного регламенту мийних засобів затв. Постановою КМУ №717 від 20.08.2008 року, також вказано, що наш клієнт є розповсюджувачем продукції та Протокол і Постанови про накладання штрафу на загальну суму 150 000.00 грн.
Рух справи В травні 2021 року було подано позов до суду за результатом розгляду якого, позов було задоволено, Постанови про накладання штрафу були визнані не законними та скасовані. Головне управлінням ДЕРЖПРОДСПОЖИВСЛУЖБИ в Донецькій області непогодилось з рішення і подало апеляційну скаргу. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду, рішення суду першої інстанції було по суті залишено без змін.
2
ВИЗНАННЯ НЕЗАКОННИМ ТА СКАСУВАННЯ РІШЕННЯ
Про визнання незаконним та скасування рішення Слов’янської міської ради та зобов’язання продовжити термін дії паспорту прив’язки справа №200/10808/20-а
Суть спору
Суть спору 02 листопада 2015 року клієнт отримав паспорт прив’язки розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності
24.05.2016 року був укладений договір строкового особистого сервітуту земельної ділянки.
Тимчасова споруда була встановлена згідно Комплексної схеми розміщення, схеми
благоустрою та відповідно до архетипів розроблених та затвердженими рішеннями
Слов’янської міської ради.
30.10.2020 року клієнт звернувся до Управління містобудування та архітектури Слов’янської міської ради з заявою про продовження терміну дії паспорту прив’язки
06.11.2020 року клієнту було відмовлено у продовжені терміну дії паспорту прив’язки у зв’язку з тим, що міською радою було прийнято рішення про призупинення дії попереднього рішення, яким була затверджена комплексна схема розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності та затверджено нову комплексну схему розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності до якої тимчасова споруда нашого клієнта не ввійшла. Відповідно нашому клієнту було спрямовано Припис про демонтаж самовільно встановленої тимчасової споруди.
Рух справи: в листопаді 2020 року від ім’я клієнта мизвернувся до адміністративного суду з позовом, про зобов’язання органу місцевого самоврядування продовжити термін дії паспорту прив’язки під розміщення тимчасової споруди.
В 2021 році Донецьким окружним адміністративним судом було прийнято
рішення, яким частково задоволені вимоги нашогоклієнта та зобов’язано управління архітектури Слов’янської міської ради поновити паспорт прив’язки.
Слов’янська міська рада не погодилась з рішенням і подала апеляційну скаргу.
Першим апеляційним адміністративним судом апеляційна скарга була залишена без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
3
ОСКАРЖЕННЯ ВІДМОВИ МІГРАЦІЙНОЇ СЛУЖБИ
Станом на цей час в Україні є діючим «Положення про паспорт громадянина України», що затверджено постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ, яке внормовує видачу паспортного документу саме у формі книжечки, а не у формі ID картки, тому громадяни які за релігійними переконаннями відмовляються від цифрової ідентифікації звертаються саме за отриманням таких паспортів.
Суть спору
Громадяни за релігійними переконаннями звернулись до Головного управління державної міграційної служби України в Донецькій області з заявами про видачу їм паспорту громадянина України у формі книжечки.
За результатом розгляду заяв міграційна служба відмовила і відповідно ми звернулись до суду з позовами про визнання їх відмови не законною та зобов’язання видати паспорт громадянина України у формі книжечки.
Результат розгляду. Справ було чотири – справа №200/5522/23, справа №200/5534/23, справа №200/5558/23, справа №200/5817/23. Усі справи розглядались за правилами спрощеного письмового провадження. За наслідками розгляду позови були задоволені, відмови у видачі паспорту у формі книжечки визнані незаконними та суд зобов’язав міграційну службу видати паспорти.
Дві справи ще перебувають в процедурі апеляційного оскарження.
4
ВИЗННАНЯ НЕЗАКОННИМ ВІДМОВ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ У ПРИЗНАЧЕННІ ПЕНСІЇ
1.Справа №200/5777/23
Суть спору
Рішенням Головного управління ПФУ в Одеській області клієнту відмовлено в призначенні пенсії за віком. У рішенні зазначено, що пенсійний вік визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» становить 60 років, вік заявника 60 років 9 місяців, необхідний страховий стаж за статтею 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» становить 29 років – після досягнення 60 років; від 22 до 32 років, після досягнення 63 років; від 15 років після досягнення 65 років. Страховий стаж особи становить 28 років 00 місяців 19 днів.
У рішенні також було зазначено, що результати розгляду документів, доданих до заяви до страхового стажу не зараховано період роботи з 12.07.1984 по 12.08.1986 згідно трудової книжки, оскільки дата про звільнення не відповідає даті наказу про звільнення (07.05.1980), що порушує вимоги Інструкції ведення трудових книжок працівників. Дата з якої особа матиме право на пенсійну виплату – 24.11.2025.
Ми звернулись до суду з позовом у якому просили визнати відмову не законною зарахувати до стажу період з 12.07.1984 по 12.08.1986 згідно трудової книжки із застосуванням пільгового коефіцієнту – один рік за один рік і шість місяців в місцевості, що прирівняна до Крайньої Півночі, так як у цей період клієнт працював на Крайньої Півночі.
Результат розгляду Рішення Головного управлінняПенсійного фонду України в Одеській області визнано не законним та зобов’язано пенсійний фонд зарахувати до стажу період з 12.07.1984 по 12.08.1986 згідно трудової книжки із застосуванням пільгового коефіцієнту – один рік за один рік і шість місяців в місцевості, що прирівняна до Крайньої Півночі.
2. Справа №200/5838/23
Суть спору
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області клієнту було відмовлено у призначенні пенсії за віком і не зараховано до трудового стажу період роботи в колгоспі з 1978 року по 31.08.1980, оскільки записи про роботу не завірені належним чином (відсутня відповідна кількість печаток), відсутня інформація про членство в колгоспі, а також відсутня інформація про встановлений мінімум трудової участі в громадському господарстві;
період роботи в колгоспі з 1987 року по 31.12.1995, оскільки записи про роботу не завірені належним чином (відсутня відповідна кількість печаток та підписів осіб, підтверджуючих записи) та відсутня інформація про членство в колгоспі.
Також у рішенні про відмову зазначено, що необхідність надати уточнюючу довідку про членство в колгоспі.
У клієнта всі записи про трудову діяльність містились у трудовій книжці колгоспника за формою №76, яка відповідно до Постанови Ради Міністрів СРСР №310 від 21.04.1975 «Про трудові книжки колгоспників» (зі змінами та доповненнями) трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів і є документом, який підтверджує членство в колгоспі.
Результат розгляду в суді ми довели свою позицію і суд рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області визнав не законним та зобов’язав пенсійний фонд зарахувати до стажу період роботи в колгоспі з 1978 року по 31.08.1980 року та з 1987 року по 31.12.1995 рік.
